Рядки

Знов заримовані рядки

Руйнують тишу бездоганну,

Переплітаються думки

І швидко линуть в даль туманну.

Знов відкриваються серця,

Хоч іноді про це шкодують,

Шукають між людьми митця

Й гріхи земнії спокутують.

Знов умиваються слізьми

І губляться в своїй тривозі,

А там, між ними, десь і ми,