Самотній сум розіп’ятої п’ятниці
Самотній сум розіп’ятої п’ятниці,
Зітхає день у сутінках годин,
Бо він один.
Нема йому порадниці
Над мороком непрощених провин.
Зітхає день.Не плаче – лиш зітхає,
Бо хмарам сліз проронених шкода.
Чия біда
У тім, що затихає
Комусь привиджена часу хода…
Комусь намічена на серця матриці.
А втім, зітхаючи, і день, і ніч
Із протиріч
Розіп’ятої п’ятниці
Тікають в сон суботніх протиріч…
