Шалений дощ, змокріле листя,
Шумить вікна змокріле скло —
Немовби осінь зовні вийшла,
Давно якої не було,
І нагадала що існує
Ця мокра, золота пора,
Та серце спогадів не чує,
Ще літо… Ллє як із відра…
© Олександр Попроцький
