СКОРО ЗИМА

Кирило Грудень

З'явився із пітьми і у пітьмі із часом зникне весь Світ,

Що бачив в своїх очах,

Дивився в кожну мить углиб вогню на прогоряючий гніт

І все у ньому шукав:

Скажи мені, чи ти чуєш і бачиш все те саме, що й я?

Хоч ще снопи на полях,

Та гомонить весь Світ живий довкола, що вже скоро зима (Що скоро зима... Що скоро зима...)

Я слухаю як дихає осінь

І дивлюся, як листя жовтіє:

Тепла не відчуваю вже зовсім -

Червона горобина рясніє.

Холодних рук пронизливий дотик,

Запечений гарячою кров'ю,

Ніяк з мого обличчя не сходить -

Палає все всередині

Й багряніє зовні: студи, студи -

Червонокровні на Світі ми.

Світ зачекався і я із ним

Кожного разу просив й просив:

Повернись!

Скоро зима -

Я відкриваю свій альбом

Розказати літам

Шедеври рук, що вкрили скло,

Твою красу,

Що вир буденного життя

Пропускає між рук,

І як прекрасна ця Земля...

Червона панна кличе вечір на поріг,

Полум'яна і красна,

Загадкова і страсна.

Тьмяні зірки на небі вказують на сніг:

Дідів Осінь привела,

Завтра буде новий гість -

Ввійде Вона.

Студи, сніжи, січи -

Без тебе не можливий Світ:

Хіба тільки дурний не побачить твоєї краси!

Сліпий - і той відчує велич твою серцем.

Бо не переродиться Всесвіт

І не поверне Коло на нові Літа,

І Сонце не переродиться знову, бо не щезне,

І не зникне в той Морок холодний гарячки біда.

І газда вийшов в ранній Світанок,

Привести Зиму в хату на ганок

Й, з дарами Матінки-Землі,

Першим пересік поріг.

Блукають і не бачать, що Земля втомилась в топоті ніг -

То не турбуйте її:

Покритая наміткою чекає, доки випаде сніг,

І спить в глибинах Зими.

Вітрами заколисаний спокій:

Нарешті - в ньому можу спинитись,

Спуститися у прірви глибокі

І до весни з тобою лишитись.

Зупинись!