Слід після себе зітри
Слід після себе зітри
І більше в мені не з’являйся
В минулій секунді завмри
І в спогадах ти розчиняйся.
Нікого й нічого не треба,
Повітря лиш треба мені,
Та не обійдуться без тебе
Секунди,хвилини і дні…
Все важче… Коли ж стане легше
Все важче стає з кожним днем.
Знов не востаннє й не вперше
Наповняться очі вогнем.
Виллються знову палючі
Сльози на серце болюче.
Комусь… Та кому? Не тобі.
Склоняться очі в журбі.
Як раніше уже не благатимуть
Не болітимуть й кров’ю не литимуть
Ні за ким більше не сумуватимуть
Не казатимуть й не шепотітимуть.
Як колись більше серце не б’ється
І не буде так більше,здається,
Як тоді,коли були щасливі,
Як спливали хвилини мінливі…
Душа в моїм тілі застигла,
Я випить її ще не встигла,
Так повільно вона витікала
З мене поки себе я шукала.
Когось руки холодні торкатимуть
Й буде поруч душа не твоя…
І нікого уже не триматимуть
І поряд вже буду не я.
Хай і житиме тіло моє,
Та душа у мені вже застигла
Серце більше слізьми не поллє,
Іще випить її я не встигла…
Я існую… Для чого й навіщо?
Щоб боліло усе,що живе?
Як той час,що спогади нищив
Повз очі мої пропливе…
(с) Мілена
08.03.2013
