Сліпці
Лежить калина мертва на снігу,
Червоні ягоди на білім полотні.
Вона від болю вмерла, почорнівши,
Як умирають люди у житті…
Байдужий день дихнув морозом
Колючим, чорним, кам’яним,
Повіяв вітер, застогнавши,
Тривожним голосом німим.
А дикий біль, шалений і холодний
Вражає серце, роздирає на шматки,
І розлітаються врізнобіч
Лиш закривавлені скалки…
І капотять гарячі сльози
Дрібним дощем на мої руки.
Лежить калина мертва на снігу
Безмовна, скорена від муки…
Терпкі солодкі ягідки
З маленьким серцем в середині…
Вона уся – жива любов,
Яка дається лиш людині.
А ми сліпці, глухі сліпці
Об чім кленемо свою долю?!
Ми прагнем щастя дарувать,
А завдаєм лиш болю…
