Смерть це моя
Данина Ентропії,
Хоч як не лікуй
За роки терапії.
Міцніє з душею
І шлях до могили,
Чому ж тоді з нею
Повʼязане тіло?
Крик "Чому?" і "Навіщо?"
В неминучій зневірі,
Палаючі синапси
Цих ускладнених звірів
І тягне і мотузка
З могли за шию,
Із пекла - у Стікс,
Де нас води зігріють.
