Сон.
Мені ніби заціпило... де ті співучі слова?
Чи я зможу літати?.. бо з крилечок точиться кров.
Наче бачу промовисті барви непізнаних мов,
наче їх партитури з пульта у музи́ки зрива...
Тільки я нерухомо у відчаю плачу без слів...
де мій втрачений голос?.. ні пари з розтулених вуст.
де хода невагома?.. чи у трясовинні загруз
заклопотаний янгол опісля розлючених злив...
Я розплющила очі та біль з мого сну не вщуха.
І мовчання воліла б... й побу́ла б хоч трохи глуха...
