“Сонцерадістю день налито”
Сонцерадістю день налито:
світ воскрес з кам’яного сну.
Наче книга, душа розкрита:
зустрічаю нову весну.
Знаю: дощ іде смертоносний,
що залишить на серці знак;
знаю: вся ця краса — відносна,
суб’єктивних повна признак.
Знаю: все це — оманна зрада:
моя радість і ця весна,
— але я навіть мрії рада,
що на мить повернулась, ясна.
Ах, щоб “бути — усе забути”,
жити знов у полоні сну!
П’ю солодку сонця отруту:
зустрічаю нову весну.
1959
