Спиваєш з мене… й залишаєш –
На осміяння й самоту.
Але й у вічності межа є,
Допоки я лишаюсь тут.
Допоки слово – не залізне,
Допоки мрії – ще святі,
Допоки ми, такі нерізні,
Нарізно ходимо в житті…
