Таіс
Такого в мене не було.
Я мав померти…
В її очах благання - ще.
Це з памʼяті не стерти.
Неслося.
Круговерть солодкого гріха.
Біль, насолода, правда тіла.
Торкання рук та губ нестерпні.
Вологі поцілунки.. мить до раю.
Але на ранок…забуваю…
Я все забути…Та її…Повинен.
Не відчуваючи провини,
летять у прірву всі думки…
