Там мріїї здійснились і десь загубились
Там мріїї здійснились і десь загубились
Між сотнями слів і думок.
І стукали в двері серцям,що закрились
На незрозумілий замок.
Там болем і кров’ю ключа добивались
Якого було не знайти
Поразку приносячи,знову вертались
Щоб тими ж шляхами піти.
І мали надію,що очі сліпила,
А серце вела в глухий кут,
У пам’яті доля той слід залишила,
Що нам заважатиме тут.
Невідане завтра нам сну не давало,
Й свідомість з реальністю втратять зв’язок.
І часу,як завжди,нам було замало
Відкрити навіки закритий замок.
Душа там на волю летіла,
Хоч була закрита навіки в тюрмі.
Навічно закована в тіло,
Що накази виконує серця німі.
Щоночі до мене приходили сни,
Щораз огортали мене,мов дитину,
Й напевно всю долю дізнались вони,
Лишивши себе лиш маленьку частину.
У небі блакитнім там очі блукали
Із теплої вмить піднімались землі.
Там зустрічі з вітром невтомно шукали,
І знову губились у сірій імлі.
Ми там жили і по світу блукали,
Й обличчя знайомі шукали
І щастя смаку ми і близько не знали
І день за днем ми марно втрачали.
Там все таким справжнім здавалось,
Там було так добре мені.
В минулому доля ховалась,
Жили ми до цього у сні.
(с) Мілена.
23.01.2013
