Тасманія
Ось де ти, моя маленька Тасманія,
ховаєшся в гирлах диких річок,
в долонях ти фобія, над прірвою – манія,
нагадуєш сотні снів-пташечок.
Вони розлітаються всі І зникають,
не чути ні співу ні шелесту крил,
коли не чекаєш ти їх – прилітають
і пропадають, коли навіть шукати нема уже сил.
Ти наче Тасманія- мій талісман,
мій оберіг, амулет від невдачі,
убережеш від всіх бід і оман,
і не чекатимеш навіть віддачі.
Ти вічний мій спокій І моя небезпека,
ти знищищ усе, як захочеш, усе,
тебе приручу й відпущу так далеко,
що дух на вітер не донесе.
Ти вільна, мов чайки в лукавому небі,
обмежена морем ти скрізь, як Британія,
з тобою живий, не живий я без тебе,
моя маленька хоробра Тасманія.