Тернів цвіт
Тернів цвіт
Він падає на стріхи
І скрапує із нього сік
терпкий та несолодкий
Нема нікого
Тільки я і він
Бо душі що ширяють
білій й неживі
Проходять крізь предмети й речі
Зливаються в туман сновид
І я стаю частиною безмежжя
Вільний світ
Де я і цвіт
І чорні зіниці смерті
