Ти мене не почув, і тому вже давно загубив
Ти мене не почув, і тому вже давно загубив,
Кажуть правду: цінуєш тоді лиш, коли втрачаєш.
Я хотіла навчити тебе звикати до див,
А потрібно було – до життя, де мене немає.
І я знаю, про що сказав і про що змовчав,
І забути про це ми, напевне, вже не зуміємо.
“Ви щасливі!” – читатимуть інші у нас в очах,
“Ви нещасні” – шептатиме серце разом з надіями.
Пригадаю, як погляд один так змінив мене…
А ти думав, завжди я натхненна лише весною?
Відчуваю, думку про тебе хтось прожене –
Наші долі сплітаються, але не між собою.
19 травня 2013
