Ти мов думка у вісні
Я ненавижу день
Я закохалася у ніч
А ти є дурень
Прошу з віч
Та зникни вже,
Коли лягаю
Прошу тебе,
Навіть благаю.
Твоє ім”я вже повторяю,
Коли я ніжно засинаю.
Твої парфуми, сигаретний дим
І що робити мені з цим
Ти наче поряд, обіймаєш,
Так міцно, міцно пригортаєш,
А я аж млію від тепла,
Мабуть усе в мені згорить до тла
Уже й не вертиться Земля
Тай більш не тут душа моя,
А серце, та про нього я мовчу
Тою любов”ю зупиню
Така пульсація жива
Хоч і життя в мені нема
Бо я мов вітер від тепер,
Повір люблю, ще до тепер
І що мені тепер прикажеш,
Якщо ти й серцю не накажеш.
Якщо я друже не твоя
Ну що додати? Й не своя….
