Ти розпустиш своє волосся
Ти розпустиш своє волосся
В день, що згубить усі метафори,
І настане – нічого кращого,
Як розбити античні амфори.
І настане – нічого більшого,
І нічого за подих вічності
В безмовному стані зречення
Від духу мистецтва античності.
Від слова і рими – стриманий,
Твоїм розхвильований поступом,
Як світлом так тінями випитий,
В кімнаті, в розвалинах простору.
Не залишиш нічого більшого,
Поклонінню, як формі та лінії,
Безперечно єдиним витвором
В колонах і в контурах пінії.
І в колонах коліна іконами,
І від поясу вище – копія,
І від поясу нижче – лонами,
Храм Венери – твоя історія,
Храм Венери – твоя колонія,
Вищий дух над людськими законами,
Храм Венери – твоя релігія
І корона жагливої сфери,
В рік такий від незмінної ери,
І назавжди в свою незмінність,
Як і вчора, як завтра й сьогодні, –
Не вільні і завжди голодні,
Ми.
P. S. Ваші паломники.
25.06.2019
