Ти ж таки поет
Не сковуй риму! Ти ж таки поет.
Скасуй для неї всі кордони!
Нехай вона й – невільний силует,
але ж в тобі вона бездонна.
Не дай украсти цензору красу
твоєї рими- матері твоєї!
Ти подаруй словам загострену косу
нехай та стне із цензора ідеї!
Або ковтни ти критику їдку.
Нехай і критик трохи погордує.
Не впутуйся в буденщину бридку.
Крізь бруду бруд нехай собі панує!
І скільки цензорів і критиків мине,
та ти тримай в залізній хватці слово,
якщо віддаш поезії себе-
вона тобі підкориться безмовно!
