Ти
Мені так ніжно й любо стало,
коли тремтиш ти від вітрів,
як наче сонце що у липах шелестить пронизавши листками кроки.
Ти снігом падала на груди,
вогнем ти душу зігрівала,
ти просто ніжила мене теплом своїм
і поцілунками своїми обіцяла припасти до грудей моїх не раз.
Ти просто та, ти просто мрія,
ти все що треба у житті.
Як повітря якого у вакуумі немає.
Як кров у венах що біжить.
Мене нема, нема, нема.
А ти все є і є.
Як галактики й зірки.
Як моря та океани.
Як пелюстки троянд в обіймах зими.
У простоті річок і озер й у твоїй красі неземній.
