“Твереза ясність літнього малюнка”
Твереза ясність літнього малюнка
на холод вказує і не тужавість дня;
схололі даленіючі відлунки
пташина зграя в лісі доганя…
В передчутті уже тремтить осика,
і шелест парафіновий стіка
по окоренках на траву безлику,
де розіп’явсь листок на карлючках…
То дріт іржавий крізь літа пробився,
прихований до часу в бур’янах;
він кланці вишкірив іржаві не зумисне,
бо починавсь за ним «архіпелаг»…
По той бік чути вигуки: «Рів-няй-ся!!!»
Іржавіє в повітрі смертне: «Стій!..»
Псів валування, запах крові… м’яса…
і в’язні на дротах, ніби святі,
розіп’яті — конають в наготі…
Мені запраглось вискочити з часу,
та крок зробив — і дріт стримить в п’яті…
***
Similar poems of author
Липнева ніч
Клейка липнева ніч. І темрява липуча,
і куряви сувій солодкістю набряк.
І світло із вікна брудне, ніби онуча,
ворушиться, напнувшись опукло на будяк.
А там, де отвір в ніч, де джерелує лампа,
немає ні душі. Та світло не зника.
Та чути за вікном — незримий хтось чалапа,
“Ні подумки, ні пошепки, ні вголос”
Ні подумки, ні пошепки, ні вголос
не викричу я розпачу ніколи,
не вимовлю ні словом, ні журбою,
пустошну глухомань, що за тобою.
Навіщо ти лишив напризволяще
мене, о Боже, в цій життєвій хащі,
де дні щільні, як паколи високі,
і ночі котять смоляні потоки!
Розорана могила
1.
Пилок часу ліщина трусить на перелоги голубі,
я загублюся, віднайдуся, як ніж в руці,
сам у собі.
Але, шукаючи, я втрачу те, що невтраченим вважав
та неубутним, так неначе об вітер притупив ножа…
І погляд каменя не вріже, пилок спаде,
Comments(0)