У горах ліванських Влітку
Скали… Кедри… Скоро й вечір.
Я сумна стою.
В’ється стежка… Ох!.. чи йтиме ж
Той, кого люблю?..
Тінь в долинах… Верхогір’я
Наче золоте…
Гасне сонце… Тоне в морі…
Любий! де ж ти?! де?!
Впала ніч… Шакали виють…
Вітер… Мов зима!
Я всі очі прогляділа, —
Милого нема!
1897
