Україно! (Пам'яті Василя Симоненка)
Україно! Ти моя молитва,
І моя надія ще жива,
Гуркотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Україно! Ти для мене - диво!
І нехай пливе за роком рік,
Ти назавжди гарна і вродлива
Попри свій тисячолітній вік.
Я хотів збагнути твою вроду,
Відділить зерно від полови,
В океані рідного народу
Відкривав духовні острови.
Ясні зорі і високі трави,
Тихі води й ниви золоті;
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.
Я не претендент на роль месії,
Може десь Шевченка повторю...
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!
Україно! Ти моя молитва,
Ти моя калина і верба.
І для тебе як болід згорів я,
Аби тільки ти була жива.
Ми не вибирали Батьківщину,
Але серед тисячі держав,
Не засумнівавшись й на хвилину,
Я б тебе одну лише обрав.
(Це вірш-колаж з рядків різних віршів Симоненка)