Там до річеньки,
Як сонце сходить,
Козак молоденький,
Коня приводить.
Коня приводить,
Ще й напуває,
На білу хату,
Він заглядає.
Ця біла хата,
Хоч небагата,
Цвіте садочок,
Квітів багато.
Там дівчина ходить,
Двір замітає,
Квіти в садочку ,
Усі поливає.
Квіти в садочку,
Всі поливає.
І ніжно пісню,
Тихо співає.
Гарно співає,
Сонечко сяє,
В козака серце,
Тут завмирає.
Дівчино мила,
Дівчино люба,
Прийди до мене,
Бо серце згубиш.
Прийди дівчино,
Сюди за водою,
Хай налюбуюсь,
Твоєю красою.
Дівчина люба,
Іде за водою,
Щоби зустрітись,
Милий з тобою.
Дівчина мила ,
Йде помаленьку,
Щоб подивитись,
В очі чорненькі.
Як сонце сяде,
У цьому гаю,
Журбу залишить,
У цьому раю.
Козак раненько,
Вже від’їжджає.
Коню, мій коню,
Коню вороний,
Моя дівчина,
Сльозини зронить.
Буде ридати,
І свого милого,
Буде чекати.
Неси мене конику,
Вдаль із собою,
Колись я повернусь,
Сюди за тобою.
Як повернуся,
То буду жити,
Тебе кохана,
Буду любити.
Як не повернусь,
Другою весною,
То кинь хустину,
Тут за водою.
Як кинеш хустку,
Свою за водою,
Забудь за мене,
І долю свою.
І долю мою.
Бо за Вкраїну,
Поклав головою.
За нашу землю,
За віру єдину,
За наше щастя…
За Україну.
……………………….