Усе мине, перегорить, розтане...
Усе мине, перегорить, розтане,
як сніг минулорічний навесні.
І день новий – він скоро вже настане,
ніч забере свої думки тісні.
Усі спішать, біжать і не встигають,
усе не так, усе не те й не ті.
Кращого все більше вимагають
в серцях, що безнадійні і пусті.
Хто знає, що там всередині,
коли на пальцях перстні понад міру?
Все бездоганно... ну а що ж людині,
що втратила давно у себе віру?
Посмішка?.. не більше, аніж звичка,
а кожне завтра, точно як сьогодні.
Крадеться тільки думка невеличка,
що невідомі лиш путі Господні.
Усе мине, перегорить, розтане,
І день новий – це вже нове життя.
І ненависть умить любов’ю стане,
сліди свої відкине в небуття.
