“В міському парку пахне рання осінь”
В міському парку пахне рання осінь,
мов дороге настояне вино.
Як не прийняти вересня запросин,
таких же любих, як колись давно?
Несу я в парк свою осінню радість
і зерно зголоднілим голубам:
мені білки і птахи завжди раді —
тут і моя пташина голуба.
Приплив екстазу заливає груди,
неначе повінь золотих листків:
прекрасними усі здаються люди,
і світ увесь — немов великий спів.
Пташину щастя пробую піймати
і сиплю сіль на пишний білчин хвіст,
щоб радість дня навіки заховати —
та день, мов мить, що у майбутнє міст.
1957
