В шлейфі дощів потоне серце сумно
В шлейфі дощів потоне серце сумно…
Вогненні зорі згаснуть в небесах.
Думки свідомо дискутують шумно.
Душа – замріяний осінній птах!
Холодний погляд розтинає небо.
Шматки тривоги зронюють уста…
Веселки різнобарвної – не треба!
Душа, мов чистий лист, пуста…
