Вечір на Балатоні
Чую, білі пісні лебедині
Над озерами пізніми гаснуть.
Як лілея для пісків пустині,
Ти для мене занадто прекрасна.
І лякаєш, і вабиш мене ти,
Як незвідана ще небезпека —
Я тобою, як сяйвом комети,
Зачарований буду здалека.
Володіти тобою не зможу,
Володіти я буду земними,
А тебе, ні на кого не схожу,
А тебе, як зорю невгасиму,
Пронесу у пориві єдинім,
Недосяжну, далеку, прекрасну.
Чую: білі пісні лебедині
Над озерами пізніми гаснуть.
1945, Балатон-фельдвар
