Вечірня дорога, куди ж ти ведеш?

Не видний початок, не видний кінець.

Свою таємницю містичну розкажеш,

Про яку не відає жоден живець.

Похмура місцина овіяна жахом,

Що ж ти ховаєш в собі? Не мовчи.

У шумі дерев утомлених вітром,

Ти щось шепочеш крізь грохіт грози.

Нескінченні перекази темних речей,

Що здавна причаїлись у твоїй глибині,

Цей голос посіяв немало смертей,

І ось він лунає в моїй голові.