Війна
Ми поки любимо і солодко спимо,
Війна вже стукає до кожного в вікно.
Вже ненаситна зазирає хто наступний й кого брати,
Із тих кого так довго пестила й обігрівала мати.
Для мирного життя й щоб сіяти хліба,
Онуків щоб поняньчити поки іще жива.
Та сонце закриває чорна хмара,
Бо мати сина на війну послала.
Сльозами кропить не одну стежину,
Живим вернися, синку, та збережи лиш Україну.
Колиску нашу і дитинства карусель,
Щоб мир і щастя увійшли до всіх осель.
***
