він з’явився, коли ще темнішало...
він з’явився, коли ще темнішало. і стоїть
біля під’їзду, за рукава ся смикає.
скільки пройшло - п’ять, може шість століть.
це для неї. для нього - мить.
вона почекала, потім собі поїхала.
повернулась до мами, додому, до
роботи в шпиталю - та іще божевільня.
а він стоїть і не знає, дивиться на вікно,
зліва в кишені квіти, біля ноги - вино,
шукає номер її в мобільному.
п’ять років без неї - це наче ковток води,
це кожного ранку знову ведуть сліди
вулочками за місто.
п’ять років без нього - це хусточка у руці,
це залишок хліба, що крише для горобців,
замість того, щоб з’їсти.
29.06.17
