Вогонь родинного тепла
Так хочеться засіяти життєве поле у червоні маки,
А ще сильніше хочеться, щоб серед нас були живими Батько й Мати.
Тоді у небі більше сонця й нема страху, як потрапляєш під холодний дощ,
Бо зігріває душу їхня ласка та Мамин із капусти теплий борщ.
Матусю, дуже сумно й тяжко нам без Вас,
Згубилась стежка і пропав реальний час.
Не знаєм, Мамо, як розділити на частинки Вашу хату,
В якій живуть, як пам'ять, і руки золоті ще Ваші – Тату.
Простіть нас, найдорожчі в світі люди, МАМО й ТАТУ!
Є у житті задач із розв’язком тяжким багато.
Та обіцяю Вам, що збережу вогонь родинного тепла,
І пам'ять щоб про Вас завжди в червоних маках пломеніла і жила.
***
