Я маковим зернятком проросту
Я маковим зернятком проросту,
Проб’юсь тоненьким пагінцем на волю,
І розцвіту в занедбанім саду
Серед колючих квітів, саджених тобою.
Біля шипшини, що піднялась вверх,
Я заквітую вбогою красою,
Я застелю червоним полотном…
Увесь твій біль я заберу з собою.
Покірно упаду до гордих твоїх ніг,
Схилю похилену і зморщену голівку,
Нехай запише наша пам’ять усе це
На цифрову хорошу фотоплівку…
І розлетяться зернятка малі,
Їх вітер рознесе холодний сивий,
І я заплачу… день такий ясний
І ти такий усміхнений й щасливий…
