Як на душі ставало зимно-зимно,
Як на душі ставало зимно-зимно,
то Ангел затуляв мене крильми.
Він очі цілував мої дитинно,
коли, бува, вмивалася слізьми.
Тримав для мене у долонях сонце,
запалював всі зорі в небесах,
світив промінням у моє віконце,
осяював життя та увесь шлях.
Усе навколо щастям наливалось,
в душі так ясно зріли молитви.
Уста всміхались, серденько втішалось –
бо Ангел пригортав мене крильми.
©Ольга Береза
