Як приємно просто любити!
Не знаю як це роз'яснити,
але чудово просто любити.
Затягувати кожного в цю війну — любити,
не знати вільної душі — любити,
вередувати, бити — любити.
І не виходить так просто сидіти
хочеться розвіяти тих огнів зорепад,
щоб не попасти в Ад.
Розвіяти пасію на світ Божий.
Дати кожному її вкусити,
ніжно відкусити кусок тієї спокуси.
А хтось розіб’є її, як буси,
і розтиркає всім :
людям, нелюдям, ангелам і демонам.
А хто пискне тобі ті слова ясності ?
Хто роздасть папірці примирення ?
Хто роздує туман відчаю?
Ніхто.
Ні я, ні ми, ні вони – ніхто.
Ніяка у полі вояка,
Ні один у світі паладин,
ні се ні те люде
не скаже тобі, люби!
Люби без всякої на то причини!
Просто, без докору днини.
Скажи всьому світові :
«Як приємно просто любити!"
