За небом тужу
Я мов би птах із зламаним крилом,
За небом тужу, та не можу полетіти,
І прошу в тебе вилікуй мене своїм теплом,
“Благаю”-я не перестану шепотіти.
Бо той хто раз хоч в неба поринав блакить,
Тут на землі лиш мучиться, страждає,
І лиш тоді щасливо здатен жить,
Коли між хмар у височінь злітає.
Не так крило, як серденько болить,
Немов його нещадно блискавка прошила,
Воно так прагне знову у небес блакить,
Бо небеса для мене – це твої обійми мила.
