За те, що попрошу...
За те, що попрошу у Тебе фото,
віддам.. ще ненаписані вірші,
а їх — нікому не писав.. І доти,
допоки дух емоцій у душі —
частинки моїх слів завжди навпроти —
побачиш, як плоди в густій глуші —
Немов, крізь час і простір — ніжний дотик..
Для серця мимовільних ворушінь…
За те, що попрошу — стократно більше
віддам.. як не наважиться ніхто..
Тим більше — хто вони? Ну, просто.. інші..
Колега? Друг? І все ж не те.. не то..
Ніколи б не писав, та щоб ясніше
пройнятися невичерпним.. Отож..
Хоч Ти — не та, яка була раніше.. —
Усе ж пишу.. бо вже і я — не той…
17,06,2020
