За твоїм вікном
За твоїм вікном дощ проливає сльози,
Метушаться люди, кудись спішать,
І понурі та майже сонні
У заторах машини стоять.
Щось гукає таксист таксисту,
Чути лайку з «добірних» слів…
І отак відлітають у далеч
Сотні, тисячі схожих днів.
Час нестерпно безмежний, бездонний,
А так хочеться встати й піти…
Безтурботно гуляти містом
Й невідомо куди брести,
Щоб вдихати омріяну волю,
Смакувати дешевий чай,
В переході сховатись від зливи…
Отакий він наземний рай!..
Отакий недосяжний й далекий,
Загубився у справах нудних.
Знов вімкнувся убогий комп’ютер,
Розчаровано дощик затих…
