Poems by Рильський Максим

All Poems Original Poems Translations

« ‹ 1 2 3 4 5 6 › »

Філософ

В маслиновім гаю, поважною ходою,

Хвилясті одяги нап’явши ябияк,

Снують філософи, лише один закляк

На місці, думкою охоплений новою.

Стоїть мов статуя. Комашка бородою

Повзе гостинною, і передражник-шпак

Дарма кричить йому: “Ото смішний дивак!,

by Рильський Максим

Поет

Не ваблять торжища, і оргія не надить,

І марно точиться, немов солодкий плин,

Музика в далечі. Серед суворих стін

Німу розмову з ним суворий хтось провадить.

Ще хвиля — підступом царицю пишну вкрадуть,

І встануть вояки на поклик як один,

З орлиним клекотом, — і в згарищах руїн

by Рильський Максим

“Суворих слів, холодних і шорстких”

Суворих слів, холодних і шорстких,

Перебираю низки, ніби чотки,

І одкидаю твердо з-поміж них

Усе легке, все ніжне і солодке.

Не треба слів і не потрібен сміх, —

Лише удар разючий та короткий,

Що опече безжально, як батіг,

by Рильський Максим

Вечір напровесні

Весна за прякою, мов скромна Маргарита,

Схилила стан гнучкий і пісеньки співа.

Проста мелодія, знайомі всім слова,

По-старосвітському одежа вбого зшита.

Він — лицар. На мечі ясного самоцвіта

Сіяє крапелька і грає, як жива, —

І журно клониться білява голова,

by Рильський Максим

Тополя

М.Зерову

З-під неба теплого і вірного, як друг,

Перенесли її під наше небо змінне.

Як слово зрадника. І чорної вершини

Безсила пада тінь на потьмарілий луг.

Струмує, сріблиться осичина навкруг,

by Рильський Максим

Отрута

Богиня, смертного зустрівши юнака,

Жагу запліднення не в силі потаїти,

На його кинула полуменисті квіти

І щезла в запусті, принадна і легка.

Не вабся, хлопчику! Той мудрий, хто втіка,

Хто знає, що несе трутизна Афродити,

Хто любить чесний дім, акантом оповитий,

by Рильський Максим

“У пущах, де лише стежки звірині”

У пущах, де лише стежки звірині,

Серед потворно сплетених гілок

Буває в небо просвіт темно-синій,

Як любе око. Скрізь таємний змрок.

Гудіння сосн, як виття ериній,

Шкребіння кігтів рисі, молоток

Старого дятла. Стомленій людині

by Рильський Максим

Троє в одному човні (не рахуючи собаки)

Джером К. Джером

Прив’язано човен до темного коріння.

Замокли сухарі, і цукор одмокрів.

І згорбились тіла завзятих мандрівців:

Од бурі гнеться так смутна лоза осіння.

То, друзі, не біда! Розважність і терпіння,

by Рильський Максим

“Анхізів син, вклонившися богині”

Анхізів син, вклонившися богині,

Поглянув їй, окрилений, услід:

Рожева хмарка крізь гірлянди віт

Пішла від нього у простоти сині.

Це ж нею дихав і сміявся світ,

Це ж їй молились зграї лебедині.

Їй, що вродилась у прибрежній піні

by Рильський Максим

Поцілунок

У темній гущині її я наздогнав.

Вона, вже лежачи серед пахучих трав,

Руками пружними од мене одбивалась.

Нарешті стишилась — і дивне диво сталось:

Уста, що і мене, і весь мій рід кляли,

Мов квітка багряна, до мене простягали

Свій келих, сповнений солодкої знемоги.

Натомлені з біги стрункі та дужі ноги

by Рильський Максим

“Тут цілий день, у казанах закутий”

Тут цілий день, у казанах закутий,

Кипить асфальт задушливо-тяжкий,

І білий пил, колючий і густий,

На легені спадає, як отрута.

Гарячим бруком дівчина забута

Йде плачучи — і з-під стрілчастих вій,

Як озеро, сіяє зір ясний,

by Рильський Максим

“Слід копитів занесло сивим димом”

Слід копитів занесло сивим димом,

Упала гілка — лапа снігова,

І вітром, невловимим і незримим,

Гойдає омертвелі дерева.

І тіні переходять під скрипіння

Старих осик у льодовой корі,

І все життя здається тільки тінню,

by Рильський Максим