Poems by Рильський Максим

All Poems Original Poems Translations

« ‹ 1 2 3 4 5 6 › »

“У хутрі лисячім мене одвідав гість”

У хутрі лисячім мене одвідав гість

Із люлькою в зубах і пойнтером Нероном.

Тепер удвох сидять. Нерон поважно їсть.

Пан п’є, — і тихий дім ввижається затоном.

Навколо — вир снігів. Ще не дзвонило й шість,

А темно надворі, і заходом червоним

Нам знову послано про день бурхливий вість,

by Рильський Максим

“У теплі дні збирання винограду”

У теплі дні збирання винограду

ЇЇ він стрів. На мулах нешвидких

Вона верталась із ясного саду,

Ясна, як сад, і радісна, як сміх.

І він спитав: — Яку б найти принаду,

Щоб привернуть тебе до рук моїх?

Вона ж йому: — Світи щодня лампаду

by Рильський Максим

“У горах, серед каменю й снігів”

У горах, серед каменю й снігів,

Де слід людини око бачить рідко,

Малюєтся на синім небі чітко

Мислівська хатка, притулок орлів.

Огорне скелі снігова намітка,

В проваллях загуркоче Божий гнів, —

Ми сидимо, пильнуєм шашликів,

by Рильський Максим

“Тріпоче сокіл, сріблом потемнілим”

Тріпоче сокіл, сріблом потемнілим

Знімаючись у вогку височінь, —

І любо впасти на зелену тінь

Натрудженим і наболілим тілом.

Доми, давно порівняні до скринь,

Людські слова з їх розмахом несмілим…

Дай, серце, волю нетерплячим крилам,

by Рильський Максим

Олександрія

Мотив старої повісті

Під синім полум’ям святого неба

Ріс Олександер. Він Гомера вчив

З учителем царів і мудреців, —

І тайни зір читав у Нектанеба.

Як наша Вольга, він знав серця звірів,

by Рильський Максим

Ніцше

Змію, людину, сонце та орла

Благословив він у високих горах:

Премудрість, світло, серце, міць крила —

Для бур, для щастя, для висот прозорих.

Безумієм чоло оповила

Йому гадюка; терни мислів хорих

Людина непомітно принесла;

by Рильський Максим

“Зелена піна лісу молодого”

Зелена піна лісу молодого

Дрімотно плеще, як на морі шум.

Блакитні тіні впали на дорогу,

Заворожили мудрі бджоли ум.

Стоять дуби замислено і строго.

Тут — перейшовши молодий самум —

Собі поставлю келію убогу,

by Рильський Максим

“Несіть богам дари! Прозорий мед несіть”

Несіть богам дари! Прозорий мед несіть,

Що пахне гречкою і теплими дощами,

І золотий ячмінь, і втіху верховіть —

Достиглі яблука, де рожевіють плями.

І виноград міцний кладіть на темну мідь,

На простий жертвеник між вічними дубами,

Де постать Зевсова біліючи стоїть

by Рильський Максим

Сонет нудьги й бажання

Немає гірш, як буть собі нудним:

Не гіркість яду — кислощі цитрини,

Не розмахи в оркестрі огнянім,

А квиління фальшиве мандолини.

Огонь пройшов, і залишився дим,

Про бурю спогад — жовті складки піни,

Туман їдкий, де був потоп і грім,

by Рильський Максим

Бодлер

В раю блаженних мук, де на тонких стеблинах

Ростуть, звиваються химерні квіти зла,

Подібні до очей жіночих і звіриних, —

В пекельному раю його душа жила.

Лякати буржуа, назватись людоїдом,

Що хтів би скуштувать малесеньких дітей;

Впиватися гірким, самотним, тонким медом

by Рильський Максим

“На порозі гість веселий”

На порозі гість веселий —

Дощ блакитний, весняний…

Хто постелю нам постеле

У світлиці запашній?

Хто під вогке рокотання

Малих крапель по шибках

Нагадає про кохання

by Рильський Максим

“Яблука доспіли, яблука червоні!”

Яблука доспіли, яблука червоні!

Ми з тобою йдемо стежкою в саду,

Ти мене, кохана, приведеш до поля,

Я піду — і може більше не прийду.

Вже й любов доспіла під промінням теплим,

І її зірвали радісні уста, —

А тепер у серці щось тремтить і грає,

by Рильський Максим