нистя k.
мы стоим на пороге всего
каждый день все по новой и новой
и сменяет белый его
самый светлый из всех чёрный
переход на дороге лежит
по-дурацкому полосатый
над містом літають ракети
над містом лунають вибухи
полум‘я, полиски наче комети
залишили місто навіть птахи
нещадно стріляють гармати
без тебе неможливо існувати,
ти б тільки знав, як важно засинати,
коли не можу перед цим тебе поцілувати,
прилинути до тебе й просто обійняти
відібрали в нас сон і спокій
я знову в той день
стою на парковці
проходять повз
байдужі діви і хлопці
я не примушую
та відпускати не хочу
бессонные ночи
кровавые губы
и птицы щебечут
уснула под утро
пустые страницы
пустые глаза
навіть твоє мовчання
дорожче мені за пісні
жахливо болюче прощання
рахую до зустрічі дні
поряд з тобою все квітне
без тебе ж нічого нема
