Роман Чигір
брррр… тягне ще вище ковдру.
комп на колінах. що там у чаті?
ні. вона не здається. горда.
буде мовчати. буде мовчати.
ранок. субота. клавіши стукає.
як з’ясувати все що є,
як об’єднати.
навіщо дощ так довго ллє,
аж забагато.
ніхто не хоче, я питав,
Вона так виросла, що їй
вже зручно лампочки міняти.
Три дні на тиждень пів на п’яту
до неї хлопець, теж худий,
приходить у любов пограти.
вона стріляє з револьвера,
у щось, чого тут не існує,
і каже: "тьфу, яка холера".
у дуло дує.
на неї Боже дише з неба,
Не всі бажання є щодня.
Ти знизу, дивлячись у очі,
запишеш номер і ім’я.
А потім вся така - не хочу…
та то брехня.