Софія Уніковська
Поговори зі мною.
Вмістом кишень своїх,
Криками, болем
Кавою на столі й стосом газет
Чи не тому ми чуєм лиш себе,
Що наодинці ми себе ж не чуєм?
Ніхто не здатен бачить, хто ти є
Да і ти сам все бачиш крізь свій купол
Якщо ніяких «вірно» не існує
І призма сприйняття — вся об'єктивність
Але це я,
І все, що є в мені
Усе, що маю я
Мене це визначає.
Мої учинки,
Моя ціль
