vasylenko .ko
18+
( Ця історія в жодному разі не була написана з метою образити почуття віруючої людини )
Ноги в тугому обхваті
Шову бічного ліній,
Груди пливуть в ароматі
Груші, жасмину й лілій.
П'ясток - кругленька кістка,
Пальці, їх три фаланги.
Блукаючи цими світами,
Кого тобі доля знайомить?
Чи бачиш ти простір незнаний,
В чужинця очах свою втому?
Там душ спорожнілі кургани,
Де пишно повберані люди
Нейрон якраз помер.
Його не буде вдома.
Нещасного в наш час
Зморила перевтома.
Помер, як його брат,
В межах твоєї спальні,
Десь в передчас дитинства,
Лампи струна спіральна,
Ніби черв'як, скрутилась.
Чорні маленькі черви,
Їх примітивні м'язи,
Сонце стікало з статичного обеліска,
Щохвилини спускалося і завмерало,
Щоб пекти його і густи бджолою навколо граната,
Щоб ,як фалос: прибрати
хотілося більше,ніж дивитися.
Нав'язливо торкалося воно
Громкие слова? Легко! Умею.
Только им предшествен один миг...
Что во мне конкретно говорит,
Надо бы узнать, а после - верить.
Мой неукротимый эгоизм?
Я ніби остання, людина-
Відмітка на тлі хронологій,
Похилена постать на сходах,
Проплішина в свіжих новинах…
Крізь зяючі вікон пащеки
Холодно ночью одной
Грусть коротать на кухне.
Мир благодарно пустой,
Я в нем - угрюмый путник.
Шаг ускоряя, кинусь
Рвать на куски молчанье.
Грубі сталеві строфи
Криво заводять за хмару
Синь гематоми пульсара,
Кругло-овальні засоси…
Квіти на запах-тонік.
Чёрный котик уходит в ночь,
(Бейся, сердце! Глаза, блистайте!)
Он подаст мне сговорчески нож…
Не упрямься, прошу, не упрямься..
Юный клён, ты не лавры, но я..
Будь глубже, будь проще, смелей и беспечней,
Умнее, мудрее … Хоть кем-то, но будь…
Ведь света лучами наполнена, вечность
Бросается тенью на наш с вами путь.
В тени ты взростилась, в тени ты и згинеш,