ɴᴀᴛᴀʟɪ ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀
Кожного разу коли вона хворіла, а робила вона це часто:
слабкий імунітет, посаджені нерви,
йому ставало за неї надто лячно.
Оберігав, не давав померти.
А на самоті викурював половину пачки,
і навіть часто траву, не цигарки,
Небо не впаде, якщо ти будеш над ним. Пекло не страшить, якщо там усі твої.
Життя мимоволі ділилось на «до» і на «після» з ним.
Вчило напам’ять сонети, поеми, читало вірші.
І ти разом з ним творив, малював і болів
Притворився героєм, а потім бродив іменами
Будучи з ним, ти прожила ціле життя
Тобі 22. І ти ледве не стала мамою,
Страшно подумати, що б сказало твоє дитя
Якби побачило, що ти повісилася за брамою.
Тобі 22. І життя вже втратило сенс.
