Марина Жердецька
Кохання лине, аж серце стигне,
У свому власному житті -
Не розібратись достовірно,
Чи вільний ти на самоті?
Душа чому так завмирає,
Как камень в воду,
Удар в меня,
Представь, так больно
Как нет меня
Чего-то жду, Любить надеюсь
Ты не мудр, так как я,
Не стОит этим утешаться,
Ведь навсегда покорена,
Тебе готова поклоняться..
Ну что, ты рад, мой Господин?
Легка свобода в білих хмарах,
Немов осяяним чолом
Дає наснагу добрим чарам
Горне у радість та тепло
Смиренна вірність власній справі
