Аліноен К
Словами можна пронизати хоч метал та меч
Хоч серце та душу
Спокутувати свої гріхи якщо на те воно чисте і щире
Та хай усе буде з волі Божої
Адже тільки вона може зцілити нас як і слово
Але що робити, якщо Бога немає?
Даже в воду и в грязь за страну свою,
Они идут, бросая оружие на землю,
Убивая невинных, твердят — это ради будущего страны.
Но есть ли у них это будущее,
Если они строят его на мучениях и крови?
Для тебе я хоч морем стану
І хоч вітром могутнім
Лише б бачити очі твої синюваті
І чекати біля моря вічність згадуючи про тебе щовечора
Я чекатиму біля моря, згадуючи тебе,
Поміж хмарами та землею
Ідуть живі трупи людей по трупі природи,
Воювати за Землю свою, за Родину свою.
Юнаки, ще не бачивши нічого, ідуть на Справжню Війну —
Стріляти в Справжніх людей, не своїх,
Та отримати нагороди чи спокій у небутті
Усе, що потрібно для гарного настрою зранку, — це не переповнений автобус, сонце, яке ще трохи гріє, і навушники, в яких грає Steve Lacy – Dark Red, поки ти йдеш на навчання...
Руки тремтять,
Душа німіє.
"Це не реальність, це не реальність..."
Тверділа третя особу, в день свого народження,
Начебто переконуючи себе не відчувати болю
Але також усвідомлюючи безглуздість, все ж таки неохоче або хоча тікає від реальності знову й знову...
