Андрій Музичук
Уже вечір заглянув серпанком,
Сонця промені тануть у млі.
І земля вся укрилась туманом,
Лише місяць нам світить вгорі.
Стихло все і нічого не чути,
Був ангелом на небі до пори,
Коли Господь вказав мій путь.
Сказав лети, я буду угорі,
Тебе батьки в сім'ю приймуть.
Не легко буде тобі по житті,
Очі твої волошкові,
Неба блакить украли.
Пасма твої шовкові,
На тіло моє упали.
Губи мов, кров гарячі,
Дано нам серце для життя,
А скільки вміщує в собі.
Любов,ненависть,каяття,
Спасибі серденько тобі.
Вже п'ятий рік минув й нічого..
Хто правив балом,далі там сидить.
Та руки їх в крові сина чужого,
За смерть людей у душах не болить.
Небесна сотня дивиться з небес,
