Бетсі Майборода
Розгублена, налякана, стояла під дощем,
Худесенька, як сірничок, бліднюща,
Забута мамою, зацькована,
Нікому зовсім, непотрібна...
І що ж їй робити, куди далі йти,
Де ж дім свій справжній, знайти,
Спи, Олежку, засинай,
Оченятка, закривай,
Хайприсниться сон казковий,
Добрий, світлий, кольоровий...
Вже настала поронька,
Прийшла до нас, ніченька,
Стидно, відкривати свою душу,
Виливати на папері, наче б мушу,
Страшно, що осудять, засміють,
Охоплює безмежна жуть...
Таємні закутки на всеобзор,
Кричатимуть, ганьба, позор,
Лікарня, там відділення, психіатричне,
Ох, воно зовсім там, несимпатичне,
По коридорчиках блукають,
На рідних, матінку свою, чекають...
Страшні хвороби, заганяють в кут,
Життя побило, а там ще дожмуть,
А хто такі, Єгови,
З брошурами ходять,
По вулицях, бродять,
Хто вони, Свідки Єгови!?!?
Відкрию секрет, бо з ними знайома,
Наука їхня вже мені, відома,
Страшна війна пробралася до нас,
Настав такий надворі зараз, час,
Нові будинки будуються,
Тіла молодих і старих, руйнуються...
Руйнуються, вмирають навіки,
Пройдуть, пройдуть навігласні роки,
Павутина, його так називають,
Маленькі пупси, тоже знають,
Звать його, інтернет,
Там послуг, цілий пакет...
Там відео, пісні, статті різноманітні й є робота,
Були б бажання, навички, охота,