Юлія Алейнікова
Люди не розуміють мене.
Мамо, скажи, це мине?
Мамо, я відірвана від світу.
Скажи мені, це в силах хтось змінити?
Я не можу їм всміхатись і брехати.
Скажи, це можна якось лікувати?
Вітер в обличчя. Вітер в волоссі.
Так колись мама дула на рану.
Я відпускаю, що не збулося.
Впала? Спочину і встану.
15.06.2013
Я іноді хочу синє волосся
І тату по усьому тілу.
Занадто нормальна. Тому й не збулося.
А може не дуже й хотіла?
В думках моїх часом коїться
Дещо не зовсім пристойне…
Іноді дуже хочеться
Давай разОм наробимо дурниць!
Під старість будем дружно “шкодувати”.
Улігшись на дивані горілиць,
Нехай колись нам буде, що згадати.
Зіграємо в щасливих божевільних!
Пакуй валізи і вмикай гучніше рок.
До біса побут, чхати на стабільність!
У нас життя лише одне на двох.
Віддаю тобі тебе. Вільний.
А минуле хай вкрива іній.
А минуле хай летить в прірву.
Я із пам’яті тебе вирву.
Вона була для нього заскладною,
Відьмою з диких земель.
Він був наляканий тою любов’ю,
Але не в силах боротись з нею.
Вона була для нього непрактичною,
В тумані губилось їх спільне майбутнє.
Але він кохав її категорично.
І визнав для себе: вона незабутня.
Я кохаю тебе. Backspace.
“Як ся маєш? Чудова днина.”
(Я давно загубила себе).
“А як твої справи?” – “Щаслива.”
Ти потрібен мені (в думках).
“Послухай-но нову пісню”
(Мене душить нестерпний страх,
що ніколи не станеш ти ближчим.)
Ми будемо жити далі, друже,
У кожного власний куточок щастя.
І ти, чужий і вдавано байдужий,
Для мене лишишся таким же прекрасним.
Ми будемо жити далі. Тихо,
Буденно, неначе ми ледь знайомі.
Короткі розмови з нервовим сміхом,
Не клич мене. Не клич, благаю, знову.
Бо я прийду. Я знаю, що прийду.
Щоб вкотре привести тебе додому,
себе налити в душу цю пусту.
Не клич мене. Не замикай це коло.
Цей цикл із марних зустрічей й прощань.
У серці не лишилося живого
Холодно? Я вже пишу листи.
Зігрієшся, читай їх чи пали.
Бо я тобі не в силах довести,
Якими б ми щасливими були.
Холодно? Я поруч, я жива.
Зігрієшся, тікай чи пригорни.
Я буду джерелом твого тепла,
Вип’ємо кави востаннє.
Дивися мені у очі.
У нас такі різні бажання…
Тепер ти мене не хочеш.
Боявся завжди обпектися,А я полюбляю гаряче.Добре, що ми розійшлися.Бачиш, ніхто не плаче.
Пий свою каву без цукру,
Не вір мені.
Не вір.
Мечеться у грудях дикий звір.
Ти змушуєш його лягти на спину,
Лоскочучи йому м’який живіт.
Моє терпінння склало заповіт.
