Асфальтоване небо, втомлене і потріскане.
Стікає плазмою по венах фантомного спокою.
Мені здається я кимось залишена, посеред вдаваної,
Чужої вистави ремаркою. Була на сторінках сценарію.
Діалоги затерті дешевою гумкою, та й так, що до дір.
Дерева сталевим гіллям дряпають спину,
Птахи геть німі, і вітру нема. І кисень дре горло.
Ця вся бутафорія нудить. А ти? Здаєшся живим та істинним.